Главная страница

Учебник Деонтология в медицине ХНМУ 2014 А5 258 с.. Н. М. Герасимчук деонтологія в медицині


Скачать 0.52 Mb.
НазваниеН. М. Герасимчук деонтологія в медицині
АнкорУчебник Деонтология в медицине ХНМУ 2014 А5 258 с..docx
Дата09.10.2018
Размер0.52 Mb.
Формат файлаdocx
Имя файлаУчебник Деонтология в медицине ХНМУ 2014 А5 258 с..docx
ТипДокументы
#46821
страница1 из 20
Каталогid237392015

С этим файлом связано 79 файл(ов). Среди них: Besy.pdf, Belovitskaya_A_-_Angliyskiy_yazyk_Gramotnye_koty_-_Gramotnye_kot, Ionina_A_A_-_Angliyskaya_grammatika_XXI_veka_Universalny_effekti, Mizinina_I_N__Mizinina_A_I__Zhiltsov_I_V_Anglo-russkiy_i_russko-, Tablitsa-angliyskikh-matov.pdf, Учебник Деонтология в медицине ХНМУ 2014 А5 258 с..docx и ещё 69 файл(а).
Показать все связанные файлы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
О.М. Ковальова

Н.А. Сафаргаліна-Корнілова

Н.М. Герасимчук
ДЕОНТОЛОГІЯ В МЕДИЦИНІ

Підручник для студентів

вищих медичних навчальних закладів

ІІІ-ІV рівнів акредитації

Харків

2014


УДК 614.253(075.8)

ББК 51.1 (2) 2я7
ISBN


Рецензенти:

В.В. Ніконов – зав. каф. медицини невідкладних станів, медицини катастроф ХМАПО, д-р мед. наук, проф.

Ю.С. Рудик – зав. відділом клінічної фармакології і фармакотерапії ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», д-р мед. наук, ст. наук. спів.

К56 Ковальова О.М., Сафаргаліна-Корнілова Н.А.,

Герасимчук Н.М. Деонтологія в медицині: підручник.

Харків, 2014.– 258 с.
Підручник присвячено актуальним питанням медичної деонтології відповідно до навчальної програми «Деонтологія в медицині». В підручнику обговорюються питання медичної етики і деонтологія, правове забезпечення професійної діяльності лікаря в сучасному суспільстві; основні моделі взаємин в системі лікар-хворий; питання ятрогенії, лікарської помилки, їх причини та профілактика; лікарська таємниця, правові документи, що гарантують дотримання лікарської таємниці в Україні та в світі; деонтологічні аспекти захисту права пацієнтів на життя і смерть; особливості деонтологічних підходів в онкології, психіатрії, геронтології, педіатрії; деонтологічні аспекти взаємин лікаря з пацієнтом ВІЛ-інфікованим і пацієнтом хворим на СНІД. Розглянуто етичні питання трансплантології, евтаназії, медичної генетики, сучасних репродуктивних технологій.

Підручник рекомендовано для студентів вищих медичних навчальних закладів III-IY рівнів акредитації, біологів, фармакологів, лікарів-інтернів.

Ковальова О.М.

Сафаргаліна-Корнілова Н.А.

Герасимчук Н.М.ЗМІСТ

Модуль 1. РОЛЬ, ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
Вступ 4

Тема 1. Медична етика і деонтологія, їх визначення, статус і

правове забезпечення в сучасному суспільстві 6

Тема 2. Основні етапи становлення медичної деонтології та

внесок відомих вітчизняних лікарів у її розвиток 13

Тема 3. Правове забезпечення професійної діяльності лікаря в

сучасному суспільстві 22

Тема 4. «Клятва Гіппократа»: історія виникнення і подальша

модифікація 34

Тема 5. Основні моделі взаємин в системі лікар-хворий.

Міжнародні документи, що регламентують права пацієнта 41

Тема 6. Ятрогенії: основна їх причина, наслідки і профілактика 52

Тема 7. Лікарська таємниця: визначення, основні правові

документи, що гарантують дотримання лікарської таємниці в

Україні та в світі 60

Тема 8. Лікарська помилка: визначення, види лікарських

помилок. Поняття про лікарські правопорушення і юридична

відповідальність за них 78

Тема 9. Біомедична етика в сучасному суспільстві, її предмет,

статус і круг проблем88

Тема 10. Деонтологічні аспекти захисту права пацієнтів на життя:

трансплантація, використання стволових клітин, штучне

запліднення, аборти. Етичні проблеми технологій, що штучно

підтримують життя 104

Тема 11. Деонтологічні проблеми права пацієнта на смерть,

Поняття про евтаназію; морально-деонтологічні погляди

на суїцид. Поняття «хоспіс» 133

Тема 12. Деонтологічні аспекти взаємин в медичних колективах

під час виконання лікарської і наукової роботи 154

Тема 13. Основні деонтологічні підходи в онкології, психіатрії,

геронтології, педіатрії 162

Тема 14. Деонтологічні аспекти взаємин лікаря з пацієнтом

ВІЛ-інфікованим і пацієнтом хворим на СНІД 178
Ситуаційні завдання для контролю кінцевого рівня знань 189

Еталони відповідей 217

Додатки 218

Предметний покажчик 245

Література 250

ВСТУП
Характерною прикметою нашого часу є високий рівень розвитку техніки і технологій, який дозволяє людині по-новому впливати на природу, і навіть на свою власну. Розвиток засобів комунікацій досягає при цьому такого ступеня, що вже можна реально говорити про зближення різних культур та їх плідну взаємодію, до того ж, для здійснення контакту вже не потрібен тілесний перетин кордонів, а значить, учасником діалогу стає практично кожен, причетний до засобів масової інформації. Світ стає дійсно відкритим і при цьому ідея необхідності етичного консенсусу з фундаментальних питань стає обов`язковою умовою існування у світі, що трансформується.

До таких фундаментальних питань відносять, наприклад, питання про допустимість активної евтаназії, аборту, страти, пересадки органів, маніпуляцій з геномом людини та ін. Медицина давно й міцно злилася з вимогами морально-етичного обов`язку – безкорисливо служити людям. Такі філософсько-моральні вимоги отримали закріплення у деонтології (грец. deontos – належне та logos – вчення) – специфічній лікарській моралі, де викладені суспільні вимоги до всіх медичних працівників.

Етичні закони й позиції у медицині – це погляди і знання, які наочно інтегрують моральні засади особистості лікаря й загалом процесу лікування, теорію і практику стосунків з хворими, суспільством та колегами. Не існує окремих етичних категорій щодо поведінки лікаря, фельдшера, медичної сестри чи санітарки. Етичні принципи у медицині – неподільне ціле, хоча кожен окремий медичний фах має свої професійні, а отже й етичні відмінності.

Застосування нових біомедичних технологій дедалі поширюється, причому, воно інколи здійснюється поза межами правового регулювання. Тому питання про етичну самосвідомість лікарів-практиків, учених-дослідників та моральну відповідальність пацієнтів за згоду на прийняття тієї чи іншої методики лікування набуває зараз особливого значення. Моральні переконання людей залишаються сьогодні практично єдиним засобом захисту суспільства від руйнівних наслідків застосування нових біомедичних технологій.

У діяльності досвідченого фахівця-медика морально-етичні принципи повинні втілитись у сукупність конкретних поведінкових норм, сумлінне виконання яких буде для нього і професійним обов`язком, і справою його професійної честі та гідності.

Ще декілька десятиріч тому зміст медичної етики вичерпувався двома проблемами: по-перше, правилами поведінки медичного персоналу по відношенню до пацієнтів і, по-друге, правилами взаємовідносин в медичній корпорації. Сьогодні радикальному перегляду підлягають традиційні проблеми, а також виникає багато нових проблем. Все це призвело до необхідності комплексного підходу до зазначених проблем і, передусім, до необхідності та інтеграції теоретичної і практичної медицини і етики.

Даний підручник підготовлено відповідно до вимог Болонської декларації щодо європейської інтеграції освіти з орієнтацією на фундаментальні цінності загальноосвітньої культури. Представлений підручник дасть змогу студентам не тільки поглиблено вивчати деонтологію, але й використовувати її під час самостійної роботи, оскільки підручник включає цілу низку завдань, вирішення яких дасть змогу усвідомити складність теоретичних й практичних проблем сучасної медицини. Підручник рекомендовано для студентів вищих медичних навчальних закладів III-IY рівнів акредитації, біологів, фармакологів, лікарів-інтернів.

Тема 1. МЕДИЧНА ЕТИКА І ДЕОНТОЛОГІЯ, ЇХ
ВИЗНАЧЕННЯ, СТАТУС І ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

1. Визначення поняття «етика» і «медична етика»

Етика – це наука про мораль (норми і правила поведінки). Медична етика – це наука про систему норм і правил поведінки і моральної зовнішності лікаря та всього медичного персоналу. Мораль регулює відношення лікаря до пацієнта, здорової людини, до колег, суспільства, держави. Етичні закони лежать в основі лікарської діяльності, у взаєминах лікаря і пацієнта. Медична етика включає постулати про обов'язки лікаря і пацієнта, лікарську таємницю, лікарські помилки, ятрогенію, проблеми евтаназії. В охороні здоров'я міцно укорінилася філософія моралі та моральності – медична етика, до якої тісно примикає деонтологія – сукупність професійних норм і обов'язків.

2. Визначення поняття «деонтологія»

Деонтологія (від грец. deontos – належне, logos – вчення) – розділ етичної теорії, в якому розглядаються проблеми обов´язку, моральних вимог і нормативів та взагалі зобов´язання, як специфічної для моральності форми прояву соціальної необхідності. Деонтологія – це наука про професійну поведінку людей, сукупність етичних норм, необхідних для виконання ними своїх професійних обов'язків. Вперше термін «деонтологія» введено англійським філософом І. Бентамом на початку ХIХ сторіччя, який використав його для позначення вчення про мораль в цілому. У творі «Деонтологія, або Наука про мораль» (1834), він затверджує керівним етичним принципом поведінки принцип корисності. Етичний ідеал, за Бентамом, – «найбільше щастя найбільшої кількості людей»; критерій моралі – «досягнення користі, вигоди, задоволення, добра і щастя»; кожна людина прагне збільшити задоволення, що отримується від життя та, відповідно, зменшити страждання.

3. Визначення поняття «Медична деонтологія», її професійна специфічність та сфери регуляції.

Медична деонтологія – суміжна дисципліна між етикою і медициною, область медичної етики, що має свою специфіку; вчення про моральний обов´язок, етичні обов'язки і етичні норми поведінки медичного персоналу, що забезпечують оптимальну якість та результативність його роботи з відновлення і збереження здоров'я людей.

Ключовим поняттям медичної деонтології є професійний обов'язок лікаря перед суспільством і пацієнтами. Медична деонтологія припускає право медиків на професійну гідність і честь, включає нормативні принципи поведінки лікаря. У структурі медичної етики деонтологія займає особливе місце.

Це найперша і найбільш традиційна галузь професійної етики; вона носить найбільш прикладний характер, тим самим безпосередньо вторгається в область регуляції людських відносин і утілюється в деонтологічних Кодексах. У вузькому сенсі медична деонтологія – це сукупність конкретних норм і принципів медичної моралі стосовно певної спеціальності. Оскільки лікарські спеціальності істотно розрізняються, то деонтологічні вимоги, регулюючі практичну діяльність лікарів-фахівців, носять специфічний характер.

Розрізняють медичну деонтологію терапевта, хірурга, акушера-гінеколога, педіатра, онколога, психіатра, дерматовенеролога та інших. Основні сфери регуляції загальної і спеціальної деонтології:

- взаємовідносини між лікарем і пацієнтом, зокрема у присутності інших хворих та інших колег (відносини «за вертикаллю»);

- взаємовідносини між лікарем і пацієнтами-дітьми;

- взаємовідносини між лікарем і близькими пацієнта, зокрема у присутності самого пацієнта та у присутності сторонніх;

- взаємовідносини між лікарем і його колегами, зокрема у присутності пацієнта, його близьких і сторонніх (відносини «за горизонталлю»);

- взаємовідносини між лікарями і середнім (молодшим) медперсоналом, зокрема у присутності хворих;

- відношення лікаря до лікарської таємниці і його право на розповсюдження інформації;

- право лікаря на експеримент і етичні проблеми медичних досліджень;

- проблема юридичної відповідальності лікаря;

- проблема матеріальної і моральної винагороди лікаря.

4. Історичні витоки медичної деонтології

При розгляді історичних аспектів розвитку медичної деонтології, звертає увагу те, що ще Гіппократ у ІІІ ст. до н.е. у своїй знаменитій «Клятві» першим сформулював обов'язки лікаря перед пацієнтом і систематизував правила медичної етики, які мають актуальність і в теперішній час. «Primum non nocere» («не нашкодь») – основний принцип лікування, закладений «батьком медицини» Гіппократом, що лежить у витоків лікарської етики (модель Гіппократа).

І в сучасній медицині зберігається актуальність принципу «при лікуванні не завдавай шкоди». Шкода може бути завдана бездіяльністю, недбалістю, некваліфікованими діями, злими намірами.

5. Основні вимоги медичної деонтології, що пред'являються до сучасного лікаря

Необхідною умовою розвитку суспільства є створення матеріальних і духовних благ. Кожна професія пред'являє до людей певні моральні вимоги, породжує специфічні професійні моральні закони. До такої спеціальності як медицина, крім загальноприйнятих моральних норм, пред'являють спеціальні вимоги, детерміновані певним видом людської діяльності.

Першорядна роль обов´язку в професії лікаря обумовлена цінністю здоров'я і життя людей. Вимоги лікарської моралі завжди носили явно виражений категорично-імперативний характер. Вищим проявом професійного обов'язку лікаря є дотримання ним принципу гуманізму, добросовісне виконання ним своїх обов'язків по відношенню до хворого.

Гуманізм (від лат. humanus – людяний) – світогляд, заснований на принципах рівності, справедливості, людяності у відносинах між людьми, пройнятий любов'ю. Пряме порушення професійного обов'язку – черстве, формальне відношення лікаря до хворої людини, оскільки віра хворого в успіх лікування, довіра його до медичного персоналу відіграють часто не меншу роль в одужанні, ніж застосування сучасних ліків і устаткування. Академік В.М. Бехтерєв підкреслював, що «якщо хворому після розмови з лікарем не легшає, це – не лікар».

Лікар покликаний психотерапевтичними методами – словом підбадьорення, утіхи, заспокоєння, чуйним відношенням – тактовно і уміло мобілізувати фізичні і душевні сили хворого на боротьбу з його хворобою.

Похідними від ідей гуманізму в практиці лікаря є наступні принципи: «не нашкодь», «роби добро», принцип справедливості, принцип пошани прав і гідності людини, принцип правдивості, принцип конфіденційності, принцип дотримання обов´язку, принцип пошани автономії пацієнта.

До сучасного лікаря також пред'являються такі високі вимоги, як кмітливість, сумлінність, доброзичливість, відповідальність, ерудиція, співчуття, стриманість, висока працездатність, духовність, інтелігентність та інші.

Звертаючись до студентів-медиків, М.І. Пирогов закликав «виховувати в собі такі якості громадянина, як чесність, відданість обов´язку, гідність». Найважливішою етичною якістю лікаря він вважав не тільки дбайливе відношення до хворого, але і високий професіоналізм, прагнення постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Однією з обов'язкових якостей лікаря є відповідальність. Е.І. Ліхтенштейн в своїй статті «Пам'ятай про хворого» згадує знайомство з лікарем В.В. Вересаєвим: «Вересаєв розповів про запрошення його стати особистим лікарем Л.М. Толстого, доброї і тактовної людини». Спокуса перебувати поряд з відомим письменником була велика, але Вікентій Вікентійович відчув внутрішній опір. «Я був тоді молодим лікарем, недостатньо досвідченим. Чи мав я право в таких умовах узяти на себе відповідальність за безцінне життя? Ні, цього я собі дозволити не міг».

Велике значення у формуванні лікаря має вироблення стійкої звички і любові до систематичної, наполегливої праці. Роботі потрібно віддавати себе всього, керуючись старовинним правилом: «Те, що потрібно зробити в майбутньому, зроби сьогодні, а те, що потрібно зробити сьогодні – зроби зараз».

Невід'ємною рисою лікаря повинна бути спостережливість. Уміння спостерігати старі французькі лікарі називали «клінічним нюхом», в Росії ж говорили про хорошого лікаря – «лікар з оком». Річ йде про професійно-лікарську спостережливість, що дозволяє побачити, запам'ятати і по-медичному оцінити щонайменші зміни у фізичному і психічному стані людини.

6. Основні міжнародні офіційні документи, що регламентують роботу лікаря

У сучасних умовах питанням медичної деонтології у всіх країнах приділяють велику увагу. Прийнятий ряд декларацій, кодексів, правил, які покликані визначити етичні норми поведінки лікарів. У багатьох країнах (Франції, ФРН, Італії, Швейцарії, США та ін.) існують національні деонтологічні кодекси. Ряд документів носить міжнародний характер. До них слід віднести Женевську декларацію (1948), Міжнародний кодекс медичної етики (Лондон, 1949), Гельсінсько-Токійську декларацію (1964, 1975), декларацію Сіднея (1969), декларацію, що стосується відношення лікарів до тортур (1975) та інші. Проте в міжнародних документах з питань медичної деонтології не завжди враховуються конкретні умови життя тієї або іншої країни, національні особливості.

Женевська декларація – основний міжнародний документ. В основу цього документу покладена «Клятва Гіппократа», в ній знайшли віддзеркалення і найбільш гострі соціальні проблеми ХХ століття. Так, до декларації внесені фрази: «Я не дозволю, щоб релігія, націоналізм, расизм, політика або соціальне положення впливали на виконання мого обов´язку... Навіть під загрозою я не використаю мої знання в області медицини на противагу законам людяності». Остання фраза, відображаючи досвід другої світової війни, закріплює положення «Десяти Нюрнберзьких правил» (Нюрнберзький кодекс, 1947), в яких підкреслюється неприпустимість злочинних дослідів на людях. Женевська декларація заснована на принципах, викладених Гіппократом і визначається «Клятвою Гіппократа XX сторіччя», була прийнята 2-ою Генеральною Асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації в 1948 р. і переглянута в 1994 р.

Міжнародний кодекс медичної етики (Міжнародний кодекс з деонтології) конкретизував ряд положень Женевської декларації і був схвалений експертами ВООЗ. Цей Кодекс є найбільш поширеним документом, на який посилаються багато дослідників проблем медичної деонтології. В ньому звертається увага на питання оплати лікарської допомоги, на неприпустимість переманювання пацієнтів, самореклами і тому подібне.

У 1970 р. питання медичної деонтології обговорювалися на Х Міжнародному конгресі терапевтів у Варшаві і на Міжнародному конгресі істориків медицини в Бухаресті.

У 1973 р. деонтологічні питання медицини в умовах науково-технічної революції стали предметом обговорення спеціального симпозіуму XV Міжнародного філософського конгресу у Варні, а в 1974 р.– XVIII Міжнародного конгресу з прикладної психології в Монреалі. У 1989 р. орган друку ВООЗ «Здоров'я миру» присвятив проблемі «етика і здоров'я» спеціальний номер, в якому розглядається і багато питань медичної деонтології.
Контрольні питання:

1. Визначення поняття «етика» і «медична етика».

2. Визначити поняття «деонтологія». Ким і коли введено цій термін?

3. Визначити поняття «Медична деонтологія».

4. Основні сфери регуляції медичної деонтології.

5. Ким і коли вперше систематизовані принципи медичної деонтології?

6. Основні вимоги, що пред'являють до сучасного лікаря.

7. Основні міжнародні документи, що регламентують роботу лікаря.

8. Значення Женевської декларації для лікарів.

9. Основні національні документи, що регламентують роботу лікаря.
Тестові завдання контролю початкового рівня знань
1. Дати визначення поняття "Медична етика":

А. Наука про взаємини лікаря і хворого.

В. Система норм і правил поведінки медичних працівників в суспільстві.

С. Система норм і правил поведінки і морального образу медперсоналу.

Д. Комплекс правил поведінки і спілкування в професійній діяльності лікаря.

Е. Система професійних, правових і морально-етичних принципів діяльності лікаря.

2. Дати визначення поняття "Медична деонтологія":

А. Наука про взаємини лікаря і хворого.

В. Наука про моральні принципи лікарської професії.

С. Наука про взаємини лікаря і хворого, про обов'язки лікаря.

Д. Система етичних правил, норм і принципів діяльності лікаря.

Е. Система професійних, правових і морально-етичних принципів діяльності лікаря.

3. Хто вперше запропонував термін "деонтологія"?

А. Гіппократ.

В. Авіценна.

С. Поттер.

Д. Бентам.

Е. Мудров.

4. Хто вперше систематизував основні принципи медичної деонтології?

А. Авіценна.

В. Гіппократ.

С. Кант.

Д. Бентам.

Е. Парацельс.

5. У якому документі сформульовані основні постулати етики і обов'язків лікаря?

А. Женевська декларація.

В. Лісабонська декларація.

С. Гельсінська декларація.

Д. Міжнародний кодекс медичної етики.

Е. Клятва Гіппократа.

6. Що є основним принципом лікарської етики?

А. Правдивість.

В. Справедливість.

С. Конфіденційність.

Д. Гуманізм.

Е. Не нашкодь.

7. Принципами лікарської етики є все, окрім:

А. Моральність.

В. Повага прав і достоїнства людини.

С. Повага автономності пацієнта.

Д. Не нашкодь.

Е. Роби добро.

8. У основу Женевської декларації покладена:

А. «Клятва Гіппократа».

В. Нюрнберзький кодекс.

С. Міжнародний кодекс медичної етики.

Д. Все перераховане вище вірно.

Е. Все перераховане вище невірно.

9. До якого документу внесені фрази: «Я не дозволю, щоб релігія, націоналізм, расизм, політика або соціальне положення впливали на виконання мого обов´язку. Навіть під загрозою я не використаю мої знання в області медицини на противагу законам людяності».

А. Женевська декларація.

В. Лісабонська декларація.

С. Гельсінська декларація.

Д. Міжнародний кодекс медичної етики.

Е. Все перераховане вище невірно.

10. Де і коли деонтологічні питання медицини в умовах науково-технічної революції стали предметом обговорення спеціального симпозіуму XV Міжнародного філософського конгресу?

А. У 1973 р у Варні

В. В 1974 р в Монреалі

С. У 1973 р в Монреалі

Д. В 1974 р у Варні

Е. В 1970 р. в Бухаресті.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

перейти в каталог файлов
связь с админом