Главная страница
qrcode

МОДУЛЬ 1 укр. Одеський державний медичний університет кафедра гістології, цитології І ембріології збірка контрольних питань І тестових завдань по темах модуля 1 загальна гістологія


НазваниеОдеський державний медичний університет кафедра гістології, цитології І ембріології збірка контрольних питань І тестових завдань по темах модуля 1 загальна гістологія
Дата25.03.2019
Размер0.86 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файлаМОДУЛЬ 1 укр.doc
ТипДокументы
#60437
страница1 из 11
Каталог
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ГІСТОЛОГІЇ, ЦИТОЛОГІЇ І ЕМБРІОЛОГІЇ

ЗБІРКА

КОНТРОЛЬНИХ ПИТАНЬ І ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

ПО ТЕМАХ МОДУЛЯ 1

«ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

ОДЕСА - 2008
Ульянов В.А., Горянова Н.А., Кувшинова И.И., Ульянцева Е.А.

Арнаутова Л.В., Тирон О.И., Кузьменко В.А.

Методичний посібник для самостійної підготовки студентів до практичних занять по курсу гістології, цитології та ембріології. – Одеса, 2008. – 124 с.


Методичний посібник призначений для самостійної роботи студентів при вивченні теоретичного матеріалу, викладеного в підручниках по гістології, цитології і ембріології. Складено відповідно до нині чинної «Програми по гістології, цитології та ембріології для студентів медичних ВУЗів України (Київ, 2006)». Учбовий матеріал розподілений по темах згідно кредитово-модульній системі організації учбового процесу, містить перелік контрольних питань, мікропрепаратів і електронограм до кожного заняття, завдання для самостійної роботи студентів, а також тестові завдання, включаючи тести з банку «Крок-1», (відмічені *).


МОДУЛЬ 1

ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ
ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ – МОДУЛЯ 1


Тема

Лекції

Практичні

заняття

Самостійна

робота

Індивідуаль-на

робота.

Змістовний модуль 1. Цитологія. Основи загальної ембріології.

1. Введення в курс гістології, цитології і ембріології. Мікроскоп, мікроскопічні прилади, гістологічна техніка.

1

6


3

Підготувати

огляд наукової літератури, або провести дослідження по якійсь темі.

2. Цитологія.

1

6

3




3. Загальна ембріологія.

2

4

5




4. Діагностика мікропрепаратів 1




2

2




Змістовний модуль 2. Загальна гістологія

5. Поняття про тканини. Епітелій.

2

4

2

Підготувати

огляд наукової літератури, або провести дослідження по якійсь темі.

6. Тканини внутрішнього середовища. Кров. Лімфа .

2

8

4




7. Сполучна тканина.

2

4

4




8. Скелетні тканини.

2

6

4




9. М'язова тканина.

2

4

4




10. Нервова тканина.

2

4

4




11. Діагностика мікропрепаратів 2




2

2




Підсумковий контроль засвоєння модуля 1 (ПМК-1)




2







Всього годин – 105

16

52

37




Кредитів ECTS – 3,5













Аудиторна робота – 67%, СРС – 33%.
Тематичний план лекцій

№ п\ п

ТЕМА

Кількість часов.

1.

Введення в курс гістоологии, цитології і ембріології. Історія розвитку науки. Цитологія.

2

2.

Основи загальної і порівнядбної ембріології

2

3.

Поняття про тканини. Ткани загального призначення. Епітеліальна тканина.

2

4.

Тканини внутрішнього середовиша. Кров. Лімфа.

2

5.

Власне сполучна тканина

2

6.

Скелетні ткани.

2

7.

Тканини спеціального призначення. М’язова тканина.

2

8.

Нервова тканина.

2




Всего

16


Тематичний план практичних занять.

№ п\ п

ТЕМА

Кількість часов.

Змістовний модуль 1

1.

Введення в курс гістології, цитології и ембріології. Мікроскопи. Мікроскопичні прилади.

4

2.

Гістологічна техніка.

2

3.

Цитологія 1. Загальна організація клітини. Поверхностний комплекс.

2

4.

Цитологія 2. Будова цитоплазми.

2

5.

Цитологія 3. Ядерний аппарат клітини. Клітинний цикл. Поділі, дозрівання, старіння і смерть клітин.

2

6.

Загальна ембріологія. Ранні етапи ембріонального розвитку хребетних.

2

7.

Загальни ембріологія. Розвиток, будова і функції провізорних органів хребетних.

2

8.

Діагностика мікропрепаратів 1.

2

Змістовний модуль 2

9.

Поняття про тканини. Епітеліальна тканина. Види одношарових епітелів.

2

10.

Багатошаровий і залозистий епітелій.

2

11.

Тканини внутрішнього середовища. Кров. Еритроцити. Тромбоцити. Плазма.

2

12.

Кров. Гранулярні лейкоцити.

2

13.

Кров. Агранулярні лейкоцити. Лімфа.

2

14.

Ембріональний и постембріональний гемоцитопоез.

2

15.

Сполучна тканина. Клітини пухкої волокнистої сполучної тканини.

2

16.

Міжклітинна речовина. Сполучна тканина щільна и з спеціальними властивостями.

2

17.

Хрящова тканина. Хондрогістогенез.

2

18.

Кісткова тканина. Будова.

2

19.

Розвиток в ріст кістки.

2

20.

М’язова тканина. Скелетна.

2

21.

М’язова тканина. Серцева і гладка.

2

22.

Нервова тканина. Нейрони. Нейроглія.

2

23.

Нервні волокна і закінченя.

2

24.

Діагностика мікропрепаратів 2.

2




Підсумковий контроль засвоєння модуля 1.

2




Всего

52


Завданія для самостійної (індивідуальною) роботи студентів.

№ п\ п

Тема

Кількість часов.

1

Мікроскопічні прилади. Фазово-контрастна, темнопольова, інтерферентна мікроскопия. Гістологічна техніка. Основні приципи приготування препаратів для електронної мікроскопії. Кількістні методи досліджень.

3

2

Цитологія. Позаклітинні і пост клітинні структури. Реакція клітин на пошкоджуючи дію. Зворотні і незворотні зміни. Адаптація. Апоптоз і його біологічне і медичне значення. Старіння і смерть клітин.

3

3

Загальна ембріологія. Ембріогенез ланцетника і нижчих хребетних. Ембріональний розвиток хребетних, нижчі і висчі хребетні. Клонування тварин.

5

4

Работа с мікропрепаратами.

2

5

Поняття про тканини. Закономірності виникнення і еволюції тканин, теорії паралелізму і дивергентної еволюції. Поняття про клетинну популяцію. Стовбурові клітини, їх властивості. Детерміація і диференціювання клітин, їх молекулярно-генетичні основи. Поняття про гістогенетичний ряд (діфферон).

2

6

Кров і лімфа. Вікові зміни крові. Теорії кровотворення. Стовбурова кровотворна клітина. Моно- та лімфопоез. Поняття про бласттрансформації. Лімфа.

4

7

Сполучні тканини. Система сполучних тканин як внутрішнє середоіище организму Поняття про макрофагічну систему організму.

4

8

Хрящові і кісткові тканини. Перебудова кісток під час росту організму. Фактори які впливають на ріст кісток. З’єднання кісток. Класифікація. Будова суглобів, суглобовий хрящ, суглобува капсула, її структура.

4

9

М’язова тканина. Червоні і белі м’язові волокна. Будова м’язу как органу. Регенерація різних видів м’язової тканини.

4

10

Нервова тканина. Процеси транспорту речовин в нейроні. Поняття про нейромедіатори. Секреторні нейрони. Де- і регенерація нервових волокон. Морфологічний субстрат рефлекторної діяльності нервової системи (поняття про просту и складну рефлекторні дугах). Нейронна теорія.

4

11

Работа с мікропрепаратами 2

2




Всего

37


Розподіл балів, привласнених студентам

Порядковий

номер

Модуль 1

(текущее тестировані)

Кількість

баллов

1

Змістовний модуль1

40




Тема1.

5




Тема2.

5




Тема3.

5




Тема4.

5




Тема5.

5




Тема6.

5




Тема7.

5




Тема8.

5

2

Змістовний модуль 2

80




Тема9.

5




Тема10.

5




Тема11.

5




Тема12.

5




Тема13.

5




Тема 14.

5




Тема 15.

5




Тема 16.

5




Тема 17.

5




Тема 18.

5




Тема 19.

5




Тема 20.

5




Тема 21.

5




Тема 22.

5




Тема 23.

5




Тема 24.

5




Разом змістовні модулі

120

Підсумковий тестовий контроль засвоєння модуля 1

80

РАЗОМ сума балів

200


Максимальна кількість балів, що привласнюються студентам при засвоєнні кожного модуля (залікового кредиту ECTS), - 200.

Номер модуля

Кількість учбових часов/кількість

кредитів

Кількість змістов-них модулів, їх номера.

Кіль-кість практичних

занять.

Балли, которі нараховуються студентам.


Мінімаль-ний текучий рейтинг


Максим. текущий рейтинг

За оценки на занятиях

За виполнені индивиду

альної работи

„5”

„4”

„3”

„2”




Модуль1

105 / 3,5

2 (№№ 1-2)

24

5

4

3

0

-

72

120




ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1
ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ І ПОРІВНЯЛЬНОЇ ЕМБРІОЛОГІЇ
Конкретні цілі:

    • Трактувати поняття організації клітин на мікроскопічному і субмікроскопічному рівнях.

    • Зробити виводи про роль поверхневого комплексу клітини, органели і включень цитоплазми в життєдіяльності клітини.

    • Зробити виводи про функціональний стан клітини, виходячи з її структурних особливостей. Трактувати поняття структурно-функціональний еквівалент.

    • Оцінитки стан ядра клітини в інтерфазі і в період мітозу. Інтерпретувати фази мітозу структурними ознакам.

    • Аналізувати процеси зростання, диференціювання, старіння і смерті клітин.

- Інтерпретувати закономірності основних етапів ембріогенезу.

    • Аналізувати етапи розвитку хордових і хребетних.

    • Пояснитки залежність ранніх етапів ембріогенезу від типу яйцеклітини.

- Інтерпретувати закономірності ембріонального розвитку людини.

    • Визначити критичні періоди ембріогенезу, етапи розвитку людини.

    • Визначити джерела ембріонального розвитку тканин (гістогенез) і органів (органогенез).


ТЕМА 1: МІКРОСКОП. МІКРОСКОПІЧНІ ПРИЛАДИ.

Зміст

Техніка мікроскопії в світлових мікроскопах. Спеціальні методи світлової мікроскопії - фазовоконтрастна, темнопольова, люмінесцентна, інтерферентна, лазерна скануюча. Трансмісійна і скануюча електронна мікроскопія. Поняття про гістохімічні, радіоавтографії, імуноцитохімічні. Вітальні методи дослідження.

Кількісні методи дослідження - морфометрія, денситометрія, цитофотометрія, спектро-флуорометрія.
Мікроскопічні методи дослідження мають величезне значення для теорії і практики медицини як спосіб вивчення гістологічних структур в нормі, експерименті і патології.

Світловий мікроскоп. Мікроскоп – оптичний прилад, призначений для отримання збільшених зображень біологічних об'єктів і деталей їх будови, не видимих неозброєним оком.

Мікроскоп складається з оптичних і механічних частин. Оптичні частини мікроскопа: об'єктиви, окуляр, дзеркало і конденсор з ірисовою діафрагмою. Механічні частини мікроскопа: підстава, тубусотримач, тубус, револьвер, предметний столик, механізми макро- і мікрогвинта, механізм переміщення конденсора
Оптичні частини мікроскопа.

Об'єктив – основна оптична частина мікроскопа, яка створює зображення препарату. Об'єктив є системою лінз в металевій оправі, де розрізняють фронтальну – головну або збільшувальну лінзу, найближчу до об'єкту, яка будує зображення і коректувальні – вони усувають аберацію фронтальної лінзи. Об'єктиви підрозділяються:

А) по ступеню збільшення на об'єктиви малих збільшень (збільшення 10), об'єктиви середніх збільшень (збільшення 40), об'єктиви великих збільшень (збільшення 90)

Б) по ступеню досконалості виправлень аберації (спотворень) на монохромати (призначені для роботи при монохроматичному освітленні), ахромати (хроматична аберація виправлена для 2 кольорів спектру), апохромати (хроматична аберація виправлена для 3 квітів спектру); планмонохромати, планахромати, планапохромати ( виправлена кривизна поверхні зображення)

В) по властивостях на сухоповітряні і іммерсійні. При використанні сухоповітряних об'єктивів між препаратом і об'єктивом повітряний простір, при іммерсійних між препаратом і об'єктивом знаходиться рідина ( іммерсійне масло, вода). Відповідно іммерсійні об'єктиви ділять на водні і масляні. Отримання максимального збільшення можливе тільки за допомогою іммерсійного об'єктиву ( як правило, об'єктиву із збільшенням 90). Імерсійні об'єктиви розраховуються на роботу з покривними стеклами не товщі 0,17 мм.

Окуляр – оптична система, використовувана для розгляду зображення, побудованого об'єктивом. Простий окуляр (Гюйгенса) складається з двох плоскоопуклих лінз, обернених опуклою поверхнею у бік об'єктиву. Між лінзами знаходиться діафрагма з постійним отвором. До діафрагми кріпиться стрілка – покажчик. Верхня лінза іменується очною, на її оправі вказується збільшення окуляра. Нижня лінза отримала назву польової. Окуляр зазвичай збільшує зображення в 5-25 разів

Дзеркало – направляє потік світла через конденсор на препарат. Має плоску і увігнуту поверхні, які використовуються залежно від ступеня освітлення.

Конденсор – збирає промені світла і фокусує їх на препарат, забезпечуючи достатнє і рівномірне освітлення останнього. Конденсор складається з двох лінз: нижньою двоопуклою і верхньою плоскоопуклою. За допомогою конденсора регулюють ступінь освітлення об'єкту, що вивчається.

Механізм переміщення конденсора дозволяє змінювати його положення і тим самим збільшити або ослабити освітлення препарату.

Ірисова діафрагма, вмонтована в конденсор, служить для зміни ступеню освітленості препарату.
Механічні частини мікроскопа.

Підстава – використовується для стійкого положення мікроскопа на столі.

Тубусотримач – об'єднує в єдине ціле всі частини мікроскопа, оскільки останні прямо або побічно з'єднуються з ним і для його транспортування.

Предметний столик – служить для розміщення препарату. У центрі столика отвір. Переміщення наочного столика в горизонтальній площині проводиться двома центровочними гвинтами, що знаходяться в підставі столика.

Револьвер – складається з двох (нерухомою і рухомою) дископодібних пластин. У останній укріплені об'єктиви. Служить для швидкої зміни об'єктивів.

Тубус – порожниста металева трубка, у верхній частині якої встановлюється окуляр, а до нижньої кріпиться револьвер.

Макрогвинт – служить для грубого фокусування різкості зображення.

Мікрогвинт – необхідний для тонкого наведення на різкість і для вивчення препарату по товщині.
Найважливішими характеристиками мікроскопа є:

1) збільшення – здатність розсовувати промені, що йдуть від об'єктиву. Воно визначається відношенням лінійних розмірів зображення до лінійних розмірів об'єкту. Збільшення залежить від кривизни лінзи - чим більше кривизна, тим більше збільшення. Загальне збільшення мікроскопа визначається множиною збільшень об'єктиву і окуляра. При цьому треба пам'ятати, що об'єктив збільшує об'єкт, що вивчається, а окуляр – зображення, отримане за допомогою об'єктиву, не додаючи до нього нових деталей, не виявлених об'єктивом.

2) якість зображення – характеризується чіткістю зображення і залежить від ступеня виправлення основних оптичних недоліків лінзи – сферичної і хроматичної аберації.

Сферична аберація – сильніше заломлення променів, що йдуть через периферичні зони лінзи в порівнянні з тими, що пройшли через її центральні ділянки. В результаті сферичної аберації зображення деталей об'єкту стає нечітким, розпливчатим. Зменшити сферичну аберацію можна шляхом підбору розсіюючих і збірних лінз різних по кривизні.

Хроматична аберація – розкладання променів білого кольору на спектр, унаслідок неоднакового заломлення променів з різною довжиною хвилі. Для цього виду аберації характерне спотворення кольору і зменшення чіткості зображення. Виправлення хроматичної аберації можливе при поєднанні лінз, виготовлених з різних видів оптичного скла, що мають неоднакові показники заломлення. Цей принцип використовується при конструюванні об'єктивів мікроскопа. У зв'язку з цим розрізняють ахроматичні системи з меншим ступенем виправлення хроматичної аберації і апохроматичні, де остання виправлена більшою мірою.

Інші види аберації – кома, астигматизм, дисторсія мають менше значення в практиці мікроскопування

3) роздільна здатність – характеризує здатність лінз давати роздільне зображення найбільш дрібних деталей об'єкту. Межа дозволу – це найменша відстань між двома точками об'єкту, при якому вони сприймаються роздільно. Роздільна здатність для світлового мікроскопа приблизно рівна половині довжини хвилі джерела світла і складає приблизно 0, 2 мкм.
Спеціальні методи мікроскопії.

Темнопольовий мікроскоп – застосовується для вивчення прозорих, слабо заломлюючих світло об'єктів, не видимих при освітленні звичайним способом. Для створення темнопольового освітлення використовуються спеціальні конденсори тебагато поля. Принцип освітлення полягає в тому, що промені прямують на об'єкт, не допускаючи попадання прямих променів в об'єктив. Дослідник спостерігає частини зображення, що світяться, на темному фоні. Межею можливостей такого способу мікроскопування є визначення частинок до 2 нм. Істотний недолік – неможливість визначити форму і внутрішню будову спостережуваних частинок.

Фазовий – котрастний мікроскоп – застосовується для вивчення малоконтрастних прозорих (зокрема, живих або нефарбованих) об'єктів, які майже не поглинають світла, тобто не змінюють амплітуду світлової хвилі, але змінюють фазу хвилі, що проходить. Проте око не може реєструвати фазових змін. За допомогою спеціального конденсора і об'єктиву вони штучно перетворюються на амплітудні, які сприймаються оком. В результаті цього створюється контрастне, чітке зображення нефарбованих структур.

Різновидами фазово-контрастного мікроскопа є інтерференційний мікроскоп, який призначений для кількістного визначення маси тканини, і диференціальний інтерференційний мікроскоп (з оптикою Номарського), який спеціально використовується для вивчення рельєфу поверхні клітин і інших біологічних об'єктів.

Фазово-контрастний і інтерференційний мікроскопи дозволяють вивчати живі клітини. У них використовується ефект інтерференції, що виникає при комбінації два наборів хвиль, який створює зображення мікроструктур. Перевагою фазово-контрастної і інтерференційної мікроскопії є можливість спостерігати клітини в процесі руху і мітозу. При цьому реєстрація руху клітин може проводитися за допомогою цейтраферної (покадрової) мікрокінозйомки.

Поляризаційний мікроскоп – виявляє в гістологічних об'єктах ізо- і анізоструктури (одинарне і подвійне променезаломлення в біологічних об'єктах). Для отримання поляризованого променя використовують, зокрема, призму Ніколя, що поміщається між джерелом світла і об'єктом. Інша призма – аналізатор знаходиться в обоймі, що обертається, між об'єктивом і окуляром. При повороті призми аналізатора на 90 градусів в полі зору залишаються видимими тільки анізотропні структури. Методом виключення визначаються ізотропні структури, які видно при нульовому положенні призми. Зображення препарату розглядається через окуляр.

Ультрафіолетовий мікроскоп – дає можливість зменшити вирішувану відстань 0,1 мкм унаслідок застосування ультрафіолетових променів. Як джерело використовують ртутно-кварцові лампи. Вся оптика мікроскопа, а також покривні і наочні стекла готуються з кварцу. У основі ультрафіолетової мікроскопії лежить виборче поглинання біологічними тканинами і клітинами короткохвильового випромінювання, унаслідок чого мікроскопування ультрафіолетових зображень дозволяє побачити їх структуру. Отримане в ультрафіолетових променях, не видиме оком зображення, перетвориться у видиме за допомогою реєстрації на фотопластині або шляхом застосування спеціальних пристроїв (люмінесцентний екран, електронно-оптичний перетворювач).

Люмінесцентний (флюоресцентний) мікроскоп – використовується для вивчення розподілу ряду хімічних компонентів в гістологічних структурах. Основою для створення цього приладу послужило явище люмінесценції, тобто збудженого свічення деяких біологічно важливих з'єднань. Будь-яка клітина живого організму володіє флюоресценцією, проте вона зазвичай буває надзвичайно слабкою. Наведена (штучна) люмінесценція виникає при обробці препаратів спеціальними барвниками – люмінофорами (акридіновий жовтогарячий). Їх концентрація настільки мала, що вони не впливають на склад і структуру препарату, а також не порушують життєдіяльність біологічних об'єктів. Це дає можливість проводити вітальні спостереження. Відповідно основ перевагою методу флюоресцентної мікроскопії є можливість спостережень цитологічних об’єктів, у тому числі і проведення на живому не фіксованому матеріалі деяких цито- і гістохімічних реакцій, причому в цьому застосуванні метод володіє високою чутливістю і специфічністю.

Електронний мікроскоп - дає можливість отримати зображення об'єктів, величина яких в середньому має близько 0,1-0,7 нм. Така висока роздільна здатність пояснюється застосуванням електронних променів. Джерелом електронів є електронна лампа без оболонки. Вольфрамова нитка катода під впливом нагріву випромінює потік електронів, який прямує в тубус. В умовах вакууму електронні промені в магнітному полі поводяться подібно до променів видимого світла в скляній призмі. Тому електромагніти електронного мікроскопа називають лінзами. Розрізняють конденсорна, об'єктивна і проекційна лінзи. Між конденсором і об'єктивом поміщають об'єкт. Електронний пучок спочатку фокусується конденсорною магнітною лінзою. Велика частина електронів, проходячи через об'єкт, фокусується другою магнітною лінзою – об'єктивною, яка дає збільшене зображення об'єкту. Це зображення збільшується третьою магнітною лінзою – проекційною. Електрони, які проходять через об'єкт, викликають свічення екрану, покритого люмінофором, проводячи на нім зображення об'єкту, тобто зображення виходить на люмінісцентному екрані. Його фотографують і, таким чином, предметом вивчення є електронна мікрофотографія. За допомогою електронного мікроскопа стало можливим вивчення ультраструктури клітин і їх похідних, макромолекул, вірусів і ін. субмікроскопічних утворень.

В даний час існують два типи електронних мікроскопів:

- растровий електронний мікроскоп

- електронний мікроскоп, що просвічує.

Так звані растрові (скануючі) електронні мікроскопи дозволяють отримати об'ємне зображення об'єктів, що вивчаються. Растровий електронний мікроскоп працює за принципом сканування електронним мікрозондом досліджуваного об'єкту, тобто послідовно «обмацувати» сфокусованим електронним променем окремі точки поверхні.

Головним достоїнством растрової електронної мікроскопії є велика глибина різкості, широкий діапазон безперервної зміни збільшення і висока роздільна здатність.

Електронний мікроскоп, що просвічує, дозволяє отримати плоске зображення досліджуваного об'єкту.

Мікрометр - використовується для вимірювання лінійних розмірів мікроскопічних об'єктів.
Контрольні питання

  1. Механічні частини мікроскопа: будова, призначення.

  2. Оптичні частини мікроскопа: будова, призначення.

  3. Освітлювальний апарат мікроскопа: будова дзеркала і конденсора.

  4. Основні властивості лінз мікроскопа. Види аберації.

  5. Види об'єктивів і окуляра, їх особливості.

  6. Визначення збільшення і роздільної здатності мікроскопа.

  7. Основні правила мікроскопування гістологічних препаратів.

  8. Принцип дії і призначення ультрафіолетового, люмінесцентного, і електронного мікроскопів.


Питання, винесені на СРС

  1. Принцип дії і призначення фазово-контрастної, інтерференційної, поляризаційної, темнопольової мікроскопії.

  2. Техніка вимірювання мікроскопічних об'єктів.


Основна література

  1. Луцик О.Д. Іванова А.Й., Кабак К.С. Гістологія людини. Львів: Мир, 1992. – С.8-9.

  2. Гістологія / Під ред. Ю.И.Афанасьева, Н.А.Юриної. М.: Медицина, 2001. С.15-18.

  3. Гістологія / Під ред. Ю.И.Афанасьева, Н.А.Юриної. М.: Медицина, 2001. С.10-16.


Додаткова література

1. Лабораторні заняття по курсу гістології, цитології і ембріології / Під. Ред. Ю.И.Афанасьева. М.: Вища школа. 1990. С. 7-10.

2. Напханюк В.К., Сервецкий К.Л. Практикум по цитології, загальній гістології і ембріології. Навчальний посібник. Одеса, 1999. С. 8-15

3. Практикум по гістології, цитології і ембріології / Під. Ред. Н.А.Юриної, А.И.Радостиної. М.: Вид-во УДН. 1989. С. 12-17.

  1. Методичні рекомендації кафедри.




Тестові завдання М1 см1 т1
1. Для вивчення прозорих, слабо заломлюючих світло об'єктів, не видимих при освітленні звичайним способом використовують:

А. Світовий мікроскоп

В. Темнопольовий мікроскоп

С. Ультрафіолетовий мікроскоп

Д. Електронний мікроскоп

Е. Поляризаційний мікроскоп
2. При дослідженні м'язової тканини виникла необхідність виявити изо- і анізотропні структури. Який вид мікроскопії для цього буде використаний?

А. Ультрафіолетовий мікроскоп
В. Флуоресцентний мікроскоп

С. Поляризаційний мікроскоп

Д. Світловий мікроскоп

Е. Фазово-контрастний мікроскоп
3. Основою для створення цього мікроскопічного приладу послужило явище люмінесценції. Який це прилад?

А. Світловий мікроскоп

В. Флуоресцентний мікроскоп

С. Електронний мікроскоп

Д. Поляризаційний мікроскоп

Е. Темнопольовий мікроскоп.

4. У експерименті використовуються живі, не забарвлені об'єкти, що містять структури, по різному заломлюють світлові промені. Який вид мікроскопії необхідно використовувати в даному випадку?
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

перейти в каталог файлов


связь с админом