Главная страница
qrcode

ІВ Яремко. Тема 9 право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів І послуг


Скачать 27.25 Kb.
НазваниеТема 9 право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів І послуг
Дата29.05.2020
Размер27.25 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлаІВ Яремко.docx
ТипДокументы
#69790
Каталог

Виконала:

студентка 1 курсу ОР «Магістр»

2 групи

Яремко Юлія Володимирівна

Тема 9 ПРАВО НА ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Поняття та види засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг.
Поряд з творами літератури, науки і мистецтва та результатами технічної творчості, правом інтелектуальної власності регулюються відносини у сфері використання та охорони спеціальних символів, що застосовуються товаровиробниками для індивідуалізації себе та результатів своєї діяльності. Правова охорона цієї групи спеціальних позначень забезпечується інститутом засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Окремі аспекти індивідуалізації дістають вияв у різних інститутах цивільного права. Так, у речовому праві ще давньоримські юристи поділяли речі на індивідуально визначені, тобто ті, для яких наявні спеціальні ознаки, та родові, що характеризуються загальними ознаками об'єктів відповідного виду чи групи. Серед особистих немайнових прав фізичної особи виділяють право особи на індивідуальність, тобто на збереження своєї мовної, культурної чи національної самобутності, та право на ім'я, за рахунок якого відбувається індивідуалізації особи у цивільних правовідносинах, її характеристика як носія цивільних прав та обов'язків. У межах договірного права існують угоди, правовий механізм яких передбачає використання лише індивідуальних об'єктів (договори оренди, позички, зберігання) та договори, спрямовані на розпорядження родовими речами (договір позики, банківські правочини). В інституті авторського права індивідуалізації також надається суттєве значення. Одним з основних прав автора є право на індивідуалізацію, що проявляється у можливості власного позначення як творця твору та характеристики результату своєї творчої діяльності.

Поступово правом забезпечується правова охорона не лише індивідуалізованих об'єктів - засоби їх розрізнення також отримують самостійну охорону, не пов'язану та незалежну від правового режиму ідентифікованого об'єкта та правового статусу суб'єкта індивідуалізації. Засоби індивідуалізації стають цінністю для їх володільця, а тому потребують самостійної охорони. Часто вартість засобу індивідуалізації значно перевищує цінність позначеного об'єкта. Виникає нагальна потреба у забезпеченні захисту прав суб'єкта на засіб індивідуалізації.

У законодавстві та у сфері правової науки застосовуються різні терміни для характеристики засобів розрізнення суб'єктів та об'єктів цивільних правовідносин. У доктрині для системної характеристики комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень вживаються такі терміни, як "розрізняльні позначення", "засоби індивідуалізації", "комерційні позначення" тощо. Враховуючи, що в науковій літературі для позначення системи правових норм, що забезпечує охорону комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень, уже протягом тривалого часу застосовується категорія "засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг", її використання доцільне і в подальшому. Водночас, беручи до уваги громіздкість даної категорії для повсякденного застосування, у тому числі на практичному рівні, для системної характеристики позначень, що використовуються товаровиробниками, можливе також застосування скороченого формулювання - "засоби індивідуалізації".

У сфері цивільного права можна простежити, принаймні, два аспекти використання терміна "засіб індивідуалізації" - у широкому та у вузькому сенсі. У першому випадку - ним охоплюються будь-які форми реалізації індивідуалізації у межах цивільних правовідносин (ім'я, псевдонім, індивідуальність фізичної особи, її місце проживання, дата та місце укладення договору тощо). Правова охорона таких об'єктів забезпечується не лише правом інтелектуальної власності, а також нормами про особисті немайнові права фізичної особи та іншими інститутами цивільного права.

При вузькому тлумаченні засоби індивідуалізації являють собою спеціальні позначення чи комбінації позначень, які не вводять в оману споживачів та придатні для ідентифікації юридичних осіб - підприємців, товарів, послуг чи походження товарів з географічного місця, де їх характеристики значною мірою співвідносяться з географічним походженням. На такі засоби поширюється правовий режим інтелектуальної власності, проте наявність особливого функціонального призначення та специфіка суб'єктивних прав зумовлює особливу їх охорону, самостійну стосовно об'єктів авторського та патентного права. Як елемент системи охорони права інтелектуальної власності засоби індивідуалізації слід розуміти у вузькому значенні.

На сьогоднішній день не викликає суттєвих заперечень характеристика права інтелектуальної власності як підгалузі цивільного права. Систему права інтелектуальної власності традиційно поділяють на дві складові: авторське право та право промислової власності, беручи за основу існуючий на міжнародному рівні поділ об'єктів інтелектуальної власності на ті, що підпадають під охорону Бернської та Паризької конвенцій. Проте, враховуючи практичне значення, яке отримали засоби індивідуалізації в умовах ринкової економіки, розширення їх видової чисельності та величину нормативного масиву, присвяченого регулюванню правовідносин, пов'язаних з їх використанням, слід наголосити на формуванні поряд авторським та патентним правом, інституту засобів індивідуалізації як самостійної складової права інтелектуальної власності.

Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг охоплює правову охорону трьох об'єктів інтелектуальної власності: комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень.

Комерційне найменування являє собою оригінальне позначення юридичної особи, що займається підприємництвом, яке дозволяє індивідуалізувати її серед інших осіб та не вводить в оману споживачів щодо справжнього характеру діяльності особи. Торговельною маркою відповідно до ст. 492 ЦК України визнається будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Географічне зазначення можна визначити як назву географічного місця, що вживається у позначенні товару, який має ряд особливих якісних характеристик, зумовлених місцем його походження. Таким чином, якщо комерційне найменування слугує засобом індивідуалізації суб'єкта - юридичної особи - підприємця, то торговельна марка та географічне зазначення застосовуються для ідентифікації виготовленої продукції чи наданих послуг.

В останній період намітилась тенденція до розширення меж інституту засобів індивідуалізації за рахунок включення до сфери його правової охорони нових об'єктів, що виконують ідентифікуючі функції, - комерційних позначень, та доменних імен. На відміну від комерційних найменувань, що використовуються для позначення юридичних осіб - підприємців, комерційне позначення є засобом індивідуалізації цілісного майнового комплексу, що належать юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю. Доменне ім'я є засобом позначення інформаційних ресурсів у мережі Інтернеті. Слід наголосити, що наразі лише формуються правові норми щодо охорони цих об'єктів у вітчизняному законодавстві.

ЦК України закріпив нову термінологію для позначення окремих видів засобів індивідуалізації. До набрання чинності ЦК України для характеристики позначення юридичної особи - підприємця застосовувався термін "фірмове найменування" або "фірма". ЦК України у ст. 420 відносить до переліку об'єктів права інтелектуальної власності комерційні (фірмові) найменування, вказуючи тим самим на тотожність таких засобів індивідуалізації.

На відміну від ЦК України, що для позначення виробленої продукції використовує категорію "торговельна марка", спеціальний закон у цій сфері - Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та система підзаконного регулювання замість поняття "торговельна марка" застосовують категорію "знак для товарів і послуг". Зокрема, згідно ст. 1 Закону знак для товарів і послуг характеризується як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Варто підкреслити, що ст. 420 ЦК України відносить до переліку об'єктів права інтелектуальної власності "торговельні марки (знаки для товарів і послуг)", тому зазначені поняття тлумачаться ЦК України як тотожні.

Як і у сфері інших засобів індивідуалізації ЦК України використовує для позначення місця походження товару новий для вітчизняного законодавства термін "географічне зазначення". Закріплення даної правової категорії зумовлюється потребою уніфікації термінології та гармонізацією національного законодавства з міжнародно-правовими вимогами, зокрема з положеннями Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності СОТ (Угода ТРІПС)1. Проте на рівні спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"2 наразі ще не відбулася відповідна зміна правових термінів.

Правова охорона засобів індивідуалізації має свої особливості, зумовлені специфікою об'єкта та функціональним призначенням засобів, індивідуалізації, що дозволяють їх відмежувати від результатів творчості, що охороняються авторським та патентним правом.

Насамперед, засоби індивідуалізації не є технічними рішеннями та самі по собі не є творчими досягненнями у сфері літератури, науки або мистецтва, а являють собою спеціальні позначення словесного, графічного чи іншого характеру, що використовуються для розрізнення суб'єктів цивільних правовідносин, виробленої ними продукції чи наданих послуг.

Метою використання засобів індивідуалізації є необхідність позначення особи чи продукції, а не надання нових корисних властивостей новому продукту, що задовольняють певну суспільну потребу або задоволення митецьких чи інших творчих інтересів суспільства. Не спрямовані засоби індивідуалізації також на відкриття нових чи покращення існуючих результатів у різноманітних сферах техніки та технології. Ціллю використання таких позначень є забезпечення ідентифікації суб'єкта-товаровиробника, вироблених ним товарів чи наданих послуг, відмежування їх від однорідної діяльності або продукції конкурентів.

На відміну від результатів, що охороняються авторським правом та суміжними правами, для забезпечення правової охорони засобів індивідуалізації не надається правове значення творчому характеру досягнутого результату. Творчі зусилля творця об'єкта, що є засобом індивідуалізації, не мають юридичного значення при встановленні правового режиму охорони комерційних найменувань, географічних зазначень або торговельних марок. Як слушно зазначав О. А. Підопригора, "засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг відрізняються від інших об'єктів промислової власності не лише функціональним призначенням. Вони також різняться і рівнем творчості - одна справа створити винахід, інша - знак для товарів і послуг".

Пріоритетне значення при встановленні режиму правової охорони ідентифікуючих позначень надається можливості об'єкта виконувати розрізняльні функції та відсутності схожості чи тотожності нового позначення до тих засобів, що використовуються іншими товаровиробниками. Тому не може бути надана правова охорона засобу індивідуалізації, наприклад, плодово-ягідної продукції у вигляді словесного позначення "яблуко", оскільки таке позначення лише вказує на характер товару та не має щодо нього розрізняльної здатності. Проте стосовно комп'ютерних виробів застосування позначення у вигляді яблука цілком можливе, оскільки воно не є описовим стосовно ідентифікованих товарів. Відомий американський виробник - комп'ютерна компанія "Арріе" - вже протягом тривалого часу використовує символ яблука на своїй продукції.

Для отримання правової охорони позначення має бути новим. При цьому, новизна засобу індивідуалізації розуміється не в абсолютному значенні як світова новизна, а у відносному, тобто позначення має бути новим щодо раніше зареєстрованих чи заявлених на реєстрацію засобів індивідуалізації у межах території відповідної держави щодо однорідних товарів чи послуг або однорідного характеру господарської діяльності. Так, у реєстрації найменування "закрите акціонерне товариство "Дніпро" буде відмовлено у разі наявності раніше зареєстрованого господарюючого суб'єкта з організаційно-правовою формою закритого акціонерного товариства та з словесним позначенням "Дніпро". Проте, якщо форми здійснення підприємницької діяльності не збігаються (наприклад, раніше зареєстрованим є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро") або не є тотожними елементи спеціального найменування (закрите акціонерне товариство "Широке Дніпро"), та не збігаються територіальні межі та сфери здійснення підприємницької діяльності, то найменування нового суб'єкта "закрите акціонерне товариство "Дніпро" буде підлягати державній реєстрації. Аналогічно при реєстрації позначення для ідентифікації продукції враховується його новизна стосовно раніше зареєстрованих засобів індивідуалізації щодо тих самих або схожих (споріднених) товарів чи послуг. Так, не може бути зареєстрованим як торговельна марка позначення "Арріе" для комп'ютерів та високоточної техніки з огляду наявність раніше зареєстрованої марки американського виробника, проте це позначення може отримати правову охорону стосовно товарів, не пов'язаних з комп'ютерами (наприклад виробів текстильної або хімічної промисловості). Тобто, правова охорона засобів індивідуалізації не є абсолютно безмежною. Вона обмежується певною сферою господарської діяльності, характером продукції чи формою господарювання, у рамках якої управомочений суб'єкт має виключні права на використання відповідного засобу індивідуалізації. За межами цієї сфери господарювання використання розрізняльного позначення третіми особами не буде вважатися порушенням прав інтелектуальної власності.
    Поняття та умови правової охорони комерційних найменувань.
    У Цивільному кодексі України зазначено, що охорону прав на комерційне найменування може мати лише комерційна фізична чи юридична особа, зареєстрована в установленому порядку.Ще однією правовою умовою має бути чітка відмінність найменування особи від інших подібних. Не може дістати правову охорону найменування, яке повторює уже використовуване або настільки схоже з ним, що його легко сплутати з іншими.Однією з необхідних умов має бути і відповідність назви характеру діяльності цієї фірми. Ця вимога в законодавстві зарубіжних країн дістала назву принципу істотності фірми. володілець комерційного найменування має право забороняти іншим особам використовувати фірмове найменування на товарах, упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації, пов'язаній з його діяльністю, а також при демонстрації товарів на виставках і ярмарках, які проводяться на території України чи іншим чином. Комерційне найменування володілець може також використовувати в товарних знаках, які належать цьому володільцю.

    Захист права на комерційне найменування.Відповідно до ч. 2 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування і охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.Законодавство України пов'язує виникнення права на охорону комерційного найменування з фактом його першого використання. Такий підхід повністю відповідає ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка передбачає, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Сьогодні в Україні поки що відсутній такий реєстр як і закон, який передбачав би порядок його ведення. Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування відповідно до ст. 490 ЦК України є:1право на використання комерційного найменування;2право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;3інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Використання комерційного найменування іншими юридичними особами без дозволу володільця не повинно допускатися. Тому володілець комерційного найменування має право вимагати від інших осіб припинення неправомірного використання комерційного найменування.

      Суб’єкти прав на комерційні найменування.
      Власниками прав на комерційні найменування можуть бути лише юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Це випли­ває зі ст. 90 ЦК України, де юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне найменування.

      Не можуть виступати у цивільному обороті під своїм комерційним найменуванням об'єднання осіб, пов'язаних між собою лише догово­ром про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та інші їхні відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони мають виступати в цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуватися її комерційним найменуванням.

      Не можуть мати комерційних найменувань ті установи, які вико­нують функції некомерційного характеру, тобто не здійснюють під­приємницьку діяльність, зокрема фонди, асоціації, громадські та ре­лігійні організації, споживчі кооперативи, а також їх об'єднання.

        Зміст та особливості передачі майнових прав на комерційне найменування.
        Характеризуючи юридичну природу прав на комерційне найменування, слід зазначити, що дані права мають майновий та виключний характер з усіма об'єктивно притаманними їм рисами. Майнові права на комерційне найменування визначаються відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України і передбачають: • право на використання комерційного найменування; • право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання. Права на комерційне найменування набуваються внаслідок першого використання цього комерційного найменування без подання заявки на нього чи реєстрації цих прав і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Окремі майнові права на комерційне найменування можуть набуватися на підставах договору, внаслідок перетворення юридичної особи, в порядку успадкування та інших підставах, що встановлені або не заборонені законом. Такі права є безстроковими, оскільки набуваючи їх в установленому порядку, власник може користуватися ним без обмеження яким-небудь терміном, тобто доти, поки існує саме підприємство. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом. Комерційне найменування є значущим явищем в сфері господарської діяльності, а ступінь захищеності прав на комерційне найменування важливим показником рівня розвитку конкуренції в країні. Порушенням прав на комерційне найменування є: • використання без згоди власника прав на нього; • якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; • найменування, схожого із комерційним найменуванням, якщо внаслідок такого використання це найменування і комерційне найменування можна сплутати. На вимогу власника прав на комерційне найменування таке порушення має бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати йому заподіяні збитки. Власник прав на комерційне найменування може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного комерційного найменування або найменування, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, а також знищення, виготовлених порушником вивісок, печаток, штемпелів бланків, афіші та інші друковані видання з незаконно використаним комерційним найменуванням або найменуванням, схожим з ним настільки, що їх можна сплутати.

        СПИСОК ВИКОРИСАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
        Цивільний кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356). Посібник для суддів з інтелектуальної власності / Бенедисюк І.М. та ін.— Київ: К.І.С., 2018.—424с.
      1. Кодинець А.О. Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України: монографія / А.О. Кодинець. – К. : ВПЦ “Київський університет”, 2007 – 312 с.



        перейти в каталог файлов


связь с админом